Михайло Шифрін
1оо оповідань
з історії медицини
Джерела й додаткові матеріали
1. Народження науки. Амбруаз Паре, 1537
Книги Амбруаза Паре



  • Ambroise Paré. Journeys in Diverse Places (Амбруаз Паре, «Розповіді про вояжі», переклад англійською виконано хірургом Стівеном Педжетом). Нью-Йорк, 1909-1914.

Історики про Паре


  • Francis Decrue de Stoutz. Anne, duc de Montmorency. (Біографія коннетабля Монморансі з описом облоги замку Авільяна). Париж, 1885

  • Paul Dumaitre. «Voyage» en Piémont avec Ambroise Paré. (Доповідь про першу військову кампанію Паре, 1537-1539 рр., виголошена лікарем Дюметром у Французькому товаристві Історії Медицини). 28 листопада 1987


2. Презерватив у профілактиці венеричних захворювань. Ґабріеле Фаллопіо, 1563
  • Gabriele Falloppio. De morbo Gallico. (Твір Фаллопіо «Про гальську хворобу» латиною). Падуя, 1563.
3. Найстаріша клінічна лікарня Європи. Отто Герніус, 1636

  • Arturo Castiglioni. Una pagina di storia dell'insegnamento clinico (da Padova a Leida). (Детально про Монтанусе й початок занять зі студентами-медиками в лікарні Сан-Франческо в Падуї в квітні 1543 року). Nederlandsch Tijdschrift voor Geneeskunde, 18: 246-258, 1938.

  • Поль Зюмтор. Повседневная жизнь Голландии во времена Рембрандта. (Про медицину див. с. 181-191). Москва, 2001.


  • Tijs Huisman. The Finger of God. Anatomical Practice in 17th Century Leiden. (Докторська дисертація, присвячена лейденським анатомам і медикам Золотої доби Голландії; історія клінічної лікарні в притулку святої Цецилії на с. 110-145). Лейден, 2008.

4. Знайомство європейських лікарів із рефлексотерапією. Віллем тен Рейне, 1674
5. Перша амбулаторія для людей із психічними розладами. Едвард Тайсон, 1684

6. Операція свища прямої кишки. Шарль-Франсуа Фелікс і Людовік XIV, 1686
  • Le journal de santé du roi. («Журнал здоров'я короля». Опис операцій 18 листопада і 7 грудня 1686 року в придворному журналі).


7. Перша російська лікарня. Ніколас Бідлоо, 1707
  • Бидлоо, Николай Ламбертович. «Наставление для изучающих хирургию в анатомическом театре. Составлено 1710 года, января 3 дня». (Переклад з латини з коментарями Миколи Оборіна). Москва, 1979.

  • Алелеков, Александр Николаевич. «История Московского военного госпиталя в связи с историей медицины в России к 200-летнему его юбилею». Москва, 1907.

  • The unknown drawings of Nicholas Bidloo, director of the first hospital in Russia. (Альбом малюнків Ніколаса Бідлоо). Ворбюрг, 1975.

8. Лікування карієсу. П'єр Фошар, 1724
Праці Фошара

Історики про Фошара


  • Xavier Deltombe. Pierre Fauchard. Nouveaux éléments biographiques. (Генеалогія П'єра Фошара, нові дані про дату його народження й покупку замку). Actes. Société française d'histoire de l'art dentaire, квітень 2020.
9. Лікування апендициту. Клодіус Аміанд, 1735
10. Клінічне дослідження з рандомізованими групами. Джеймс Лінд, 1747
11. Санітарно-епідеміологічний нагляд. Йоганн Фрідріх Струензе, 1770
  • Fournier, Narcille, Arnould, Auguste. Struensée. (Перший історичний роман про Струензе з великою кількістю деталей). Париж, 1841.

  • Коган, Моисей. Просвещённый абсолютизм в Дании: реформы Струэнзе (1770-1772). Таллін, 1967.

  • Winkle, Stefan. Johann Friedrich Struensee: Arzt, Aufklärer und Staatsmann: Beitrфп zur Kultur-, Medizin- und Seuchengeschichte der Aufklärungszeit. (Сучасна біографія Струензе). Штутгарт, 1983.

  • Johann Friedrich Struensee. Сторінка, присвячена Струензе, на порталі музею данської королівської родини в замку Розенборг.
12. Дезінфекція замість знищення. Данило Самойлович, 1771
Твори Данила Самойловича

  • Описание моровой язвы, бывшей в столичном городе Москве с 1770 по 1772, ред. Афанасій Шафонський. (Перший розділ з описом чуми, її діагностики, лікування й профілактики, написаний Самойловичем; загалом – цінне джерело з історії епідемії й побуту Москви того часу з додатком усіх офіційних документів). Москва, 1775.

  • Samoïlowitz, D. Mémoire sur la peste qui en 1771 ravagea l'Empire de Russie, surtout Moscou, la Capitale («Роздуми про чуму, яка в 1771 році спричинила спустошення в Російській Імперії, зокрема, у столичному місті Москві». Відома робота Самойловича, написана й видана ним у Парижі французькою мовою). Париж, 1783.

  • Observations sur la peste. Lettre du docteur Samoïlowitz. (Власноруч написаний лист Самойловича до Академії наук Бордо з особистою печаткою), 1783.

  • Избранные произведения, выпуск 1 (Промова для слухачів шпитальних шкіл і твір про лікування чуми російською). Москва, 1949.

  • Избранные произведения, выпуск 2 (Переклад виданих французькою мовою робіт Самойловича, включно з «Роздумами про щеплення проти чуми»). Москва, 1952.


Біографії Самойловича

  • Николай Бородий. Д.С. Самойлович. Москва, 1985.

  • Микола Бородiй. Данило Самійлович Самойлович (українське видання тієї ж біографії, що містить значно більше цікавих біографічних деталей і цитат). Київ, 1987.


Про Чумний бунт

13. Товариство порятунку потопаючих. Вільям Гоуз, 1774
  • Royal Humane Society. Офіційний сайт Королівського Людинолюбного товариства.

  • Account of the late W. Hawes, M.D. (Некролог Вільяма Хоуза з детальною біографією). The Monthly Magazine, Т. 26 (179): 596-599, 1 січня 1809.

  • The Forty-Eighth Annual Report of the Royal Humane Society, for the Recovery of Persons apparently Drowned or Dead. (Щорічний звіт Товариства за 1822 рік з історією, інструкціями, адресами членів). Лондон, 1822.

  • Barclay, Craig Peter. Heroes of Peace: The Royal Humane Society and the Award of Medals in Britain, 1774 - 1914. (Докторська дисертація з історії нагород Королівського Людинолюбного товариства). Йорк, 2009.

  • Олександр Блок, запис зі щоденника від 1 жовтня 1912 року: "Сыроватая ночь, на Мойке против Новой Голландии вытянул за руку (вместе с каким-то молодым человеком) молодого матроса, который повис на парапете, собираясь топиться. Охал, потерял фуражку, проклинал какую-то «стерву». Во всяком случае, это мне чуть-чуть помогло. Утром и вечером – дописываю стихи". (Вірш «Ночь, улица, фонарь, аптека», датований 10 жовтня). «Дневник Александра Блока 1911-1913», ред. Медведєв П.Н. с. 117, Ленінград, 1928.

14. Початок боротьби з канцерогенами. Персівалл Потт, 1775

  • History of sweeping. (Історія сажотрусів на сайті компанії Eastcoast Sweep Services, що займається очищенням заводських труб).
15. Невідкладна медична допомога в польових умовах. Домінік Ларрей, 1792
Твори Ларрея


Історики про Ларрея та його пацієнтів

  • Jean Louis Camille baron Gay de Vernon. Mémoire sur les opérations militaires des généraux en chef Custine et Houchard, pendant les années 1792 et 1793. (Історія операцій Рейнської армії під командуванням Кюстіна й Ушара, на с. 88 описано битву в горах Таунус і наведено її дату). Париж, 1844.

  • Георгий Колосов. Взгляды на гуманные требования войны и их выполнение во время войн 1812-1814 гг. (Санітарний стан військ, організація першої допомоги і шпитального лікування в арміях, що брали участь у наполеонівських війнах). Санкт-Петербург, 1913.

  • Иосиф Кассирский. «Ж.Д. Ларрей и скорая помощь на войне». (Одна з найпроникливіших і найталановитіших книг про історію медицини, написаних російською мовою; біографія Ларрея, якого автор вважав взірцем – під час Громадянської війни студент-медик Кассирський був полковим лікарем Першої Кінної; розбір внеску Ларрея до військово-польової хірургії; медична статистика армій XIX і XX століть). Москва-Ленінград, 1939.

  • Jean Edmond Juillard. Dominique Larrey. Chirurgien de guerre. (Докторська дисертація з медицини, присвячена Ларрею; була захищена на медичному факультеті Сорбонни). Париж, 1946.

  • Pierre Taillandier. Dominique-Jean Larrey. Chirurgien aux Armées françaises. (Докторська дисертація з медицини, яка є науковою біографією Ларрея; була захищена на медичному факультеті Сорбонни). Париж, 1960.

  • Елена Назарян. Георгиевский кавалер, участник Отечественной войны 1812 года Б.С. Соковнин. (Біографія полковника Бориса Соковніна, пацієнта Ларрея), 2017.


Історичні свідчення в інтернеті


16. Видалення пухлини під загальним наркозом. Сейсю Ганаока, 1804
Ганаока Сейсю. Рукописная «Книга хирургических случаев». (Детально ілюстрована техніка операції з видалення пухлини молочної залози), 1825.
17. Стетоскоп. Теофіль Лаеннек, 1817
  • René-Théophile-Hyacinthe Laennec. De l'auscultation médiate ou Traité du diagnostic des maladies des poumons et du coeur, fondé principalement sur ce nouveau moyen d'exploration. (Опис випадку Марі-Мелані Бассе в першому виданні трактату Лаеннека про аускультацію). Том II: 32-39. Париж, 1819.

  • Charles Williams. Memoirs of life and work. (Спогади учня Лаеннека Чарльза Вільямса з малюнками із записника автора 1815-1826 гг.). Лондон, 1884.

  • Jacalyn Duffin. To see with a better eye: a life of R.T.H. Laennec. (Найсучасніша біографія Лаеннека, створена в 1994 році; перша – англійською). Princeton, 2014.

  • Roger Kervran. Laennec médecin breton. (Біографія Лаеннека, написана бретонцем, з акцентом на деякі місцеві особливості). Париж, 1955.

  • Генрих Кассирский. «Мелодии сердца» (Нарис про Лаеннека й фонокардіографію зі збірки нарисів і оповідань батька і сина Кассирських, с. 133-163). Москва, 2012.
18. Відкриття природи травлення. Вільям Бомонт і Алексі Сен-Мартен, 1822
  • Beaumont, William. Experiments and observations on the gastric juice, and the physiology of digestion. (Протоколи експериментів Бомонта над шлунком Сен-Мартена). Платтсбург, 1833.

  • Helms, Robert. Alexis St. Martin (1794-1880): The Intrepid Guinea Pig of the Great Lakes. (Біографія Сен-Мартена). Guinea Pigs Zero, 6: 6-16. 31 грудня 1998.

  • Балалыкин, Дмитрий Алексеевич. История развития хирургии желудка в России в XIX-ХХ вв. (Містить детальний нарис про Василя Басова, який після повідомлень Бомонта першим у дослідах на собаці зумів отримати штучну шлункову фістулу). Москва, 2005.

19. Літотрипсія. Жан Сівіаль, 1824
  • Jean Civiale. De la Lithotritie. (Трактат Жана Сівіаля «Про літотрипсію»: Про літотрипсію»: авторський опис історії винаходу літотриптора, розробки методу каменедроблення і перших трьох операцій; рапорт академічної комісії, що спостерігала за цими операціями; висновок барона Кюв'є, видатного академіка й засновника палеонтології про значення літотрипсії та її перспективи). Париж, 1827.

  • Poisson, Dulong, Larrey. Recherches de Statistique sur l'affection calculeuse, par M. le docteur Civiale. (Важливий в історії медицини документ: висновок академічної комісії Пуассона й Ларрея про застосування теорії вірогідності для оцінки успішності того або іншого методу лікування). Comptes rendus hebdomadaires des séances de l'Académie des sciences, 167, 1835.


20. Лімфома. Томас Годжкін, 1826

21. Асоціальна поведінка як симптом. Федір Гааз, 1829
22. Розвиток тиреотоксикозу. Карл фон Базедов, 1840

  • Bettina Lebek. Wie er dachte, so sprach er... (Сторінка про Базедова на сайті мерзебурзької клініки, що названа його іменем).
23. Спірометрія. Джон Гатчинсон, 1842

24. Дезінфекція рук медика. Іґнац Земмельвейс, 1847

25. Знеболювання пологів. Джон Сноу й королева Вікторія, 1853
  • Snow, John. On chloroform and other anaesthetics: their action and administration. (Незавершена книга Джона Сноу про анестезію з детальною, прекрасно написаною, біографічною передмовою, яку виконав його відданий друг доктор Бенджамін Річардсон). Лондон, 1858.

  • Gordon, Henry Laing. Sir James Young Simpson and Chloroform. (Біографія першовідкривача хлороформного наркозу Джеймса Сімпсона). Лондон, 1897.

  • Connor, H., Connor, T. Did the use of chloroform by Queen Victoria influence its acceptance in obstetric practice? (Реальні й уявні наслідки дій королеви Вікторії для анестезіології). Anaesthesia, 51: 955-957, 1996.

  • Longford, Elizabeth. Victoria R.I. (Найбільш детальна біографія королеви Вікторії, яка детально висвітлює її стосунки з чоловіком). Сідней, 2000.

  • James Young Simpson Collection. (Опис документів Сімпсона, включно з відомостями про перші випадки застосування хлороформу і знеболювання пологів. Королівський коледж хірургів Едінбургу), ревізія 2012 року.

  • Royal Collection online. Колекція документів, картин та світлин на порталі британського королівського дому.

26. Заснування курорту Давос. Александр Шпенґлер, 1853
26. Заснування курорту Давос. Александр Шпенґлер, 1853
27. Ларингоскопія й фоніатрія. Мануель Ґарсіа, 1855
  • Manuel Garcia, Esq. Observations on the Human Voice. (Історичне повідомлення Мануеля Ґарсіа-молодшого Лондонському Королівському товариству про застосування ларингоскопа 22 березня 1855 року). Proceedings of the Royal Society of London, 7: 399-410, 1856.

  • Paulin Richard. Notice sur l'invention du laryngoscope, ou Miroirs du larynx ("Garcia's Kehlkopfspiegel" du Dr. Czermak). (Медична монографія про ларингоскопію, на с. 11-15 розширена й доповнена розповідь Ґарсіа про його винахід). Париж, 1861.

  • Mackinlay, M.S. Garcia the Centenarian And His Times. (Книга, яка видана до сторіччя Мануеля Ґарсіа-молодшого, з численними персональними повідомленнями учасників подій). Лондон, 1905.
28. Трихінельоз. Фрідріх Ценкер, 1860
  • Friedrich Zenker. Über die Trichinenkrankheit des Menschen. (Перше повідомлення Ценкера про смерть Марі Д., хворобу її односельців, та недостатні досі дані про життєвий цикл трихінели). Virchows Archiv für pathologische Anatomie und Physiologie und für klinische Medicin, 18: 561-572, 1860.

  • Rudolf Ludwig Karl Virchow. Die Lehre von den Trichinen: mit Rücksicht auf die dadurch gebotenen Vorsichtsmaassregeln für Laien und Aerzte dargestellt. (Книга Рудольфа Вірхова про трихін). Берлін, 1866.

  • Hermann Kestner. Étude sur le "Trichina spiralis". (Монографія про трихінельоз, докладно про експерименти Вірхова над кроликами й собаками). Париж, 1864.

  • Carl Philipp Falck. Das Fleisch. (Книга про мʼясо різних тварин; на с. 511 – докладний опис хвороби Марі Д. та інформація щодо інших спалахів трихінельозу в Німеччині до введення трихіноскопії). Варбург, 1880.

  • Volker Becker, H. Schmidt. Die Entdeckungsgeschichte der Trichinen und der Trichinosis. (Історія відкриття трихінельозу. На с. 8 відтворено важливий історичний документ – малюнок, зроблений Ценкером 27 січня 1860 р., який зображує закапсульовані трихіни у вільному русі, які він спостерігав у препараті мʼязів загиблої від трихінельозу Марі Д.). Берлін – Гайдельберг – Нью-Йорк, 1975.

  • William C. Campbell, ed. Trichinella and Trichinosis. (Історія відкриття трихінели й санітарно-епідеміологічних підприємств з боротьби з нею). Нью-Йорк – Лондон, 1983

  • Zimmer, C. PARASITE REX. Inside the bizarre world of nature's most dangerous creatures. (У перекладі російською виходила у видавництві «Альпіна нон-фікшн» під назвою «Паразити. Таємний світ»; у другому розділі йдеться про поведінку трихінели в організмі та дослідження Майкла Сухдео). Москва, 2011.

  • Friedrich Albert Zenker (1851 - 1862). Профіль Фрідріха Альберта Ценкера на порталі дрезденської міської клінічної лікарні, де він працював, коли був професором патології в Дрездені.

  • Dickson Despommier. The Trichinella Page. History section. (Товариство ентузіастів з вивчення трихінели в Колумбійському університеті. В історичному розділі – яскрава презентація про Педжета й історію його відкриття).

  • Michael V.K. Sukhdeo. School of Environmental and Biological Sciences. Rutgers,The State University of New Jersey. Профіль професора Майкла Сухдео, фахівця з життєвого циклу трихінел на порталі Ратгерського університету.
29. Викрадення насіння хінного дерева. Чарльз Леджер і Мануель Ікаманахі, 1865
  • Peruvian bark (Стаття про історію «перуанської кори», перша згадка про Леджера та його зв'язок з експедицією Маркема). Nature, 30 грудня 1880.

  • Letter from Mr. C. Ledger, February 5, 1881. (Призначений для публікації в пресі лист Чарльза Леджера його братові Джорджу про історію його хінного бізнесу). The American Journal of Pharmacy, March 1881.

  • Benjamin Daydon Jackson. A handbook of cinchona culture. (Довідник з вирощування хінного дерева з історією Леджера й підвиду Cinchona ledgeriana). Amsterdam, 1883.

  • The Ledgeriana Pioneer. (Біографічний нарис про Леджера з витягами з його автобіографії). The Chemist and Druggist, 27 липня 1895.

  • Gabriele Gramiccia. The Life of Charles Ledger (1818-1905). (Перша біографія Леджера, написана маляріологом Грамічча). Бейсінгстон – Лондон, 1988.

  • Veale, Lucy. An historical geography of the Nilgiri cinchona plantations, 1860-1900. PhD thesis. (Докторська дисертація про плантації хінного дерева в Індії; цінні біографічні довідки про головних героїв історії хініну в додатку B, с. 313-333). Ноттінгем, 2010.

  • Srinivas. Jesuit bark. Saga of Malaria Treatment. (Популярна історія терапії малярії з великою мережевою бібліографією). 25 лютого 2015.

  • Irwin W. Sherman. Drugs That Changed the World: How Therapeutic Agents Shaped Our Lives. (Детальна розповідь про історію протималярійних препаратів). Бока-Ратон, Флорида, 2016.

30. Розшифровка біології ришти й початок тропічної паразитології. Олексій Федченко, 1870
31. Профілактика кесонної хвороби. Альфонс Жаміне, 1870
32. Збудник прокази. Ґергард Армауер Гансен, 1873
33. Синдром психічного автоматизму. Віктор Кандинський, 1877
34. Воша як переносник висипного тифу. Григорій Мінх, 1878
  • Осоргин, Михаил Андреевич. Сивцев Вражек. (Роман про життя Москви в 1918-1920 рр., яскравий опис епідемії висипного тифу). Париж, 1928.

  • Charles Nicolle. Nobel Lecture: «Investigations on Typhus». (Текст Нобелівської лекції Шарля Ніколя про дослідження тифу; через хворобу лауреат не зміг прибути в Стокгольм, аби виступити особисто), 1928.

  • Кассирский, Иосиф Абрамович. Проблемы и учёные. Деятели русской и советской медицины. (Видатний терапевт і біограф про Мінха та Мочутковського). Москва, 1949

  • Busvine, James. Disease Transmission by Insects: Its Discovery and 90 Years of Effort to Prevent it. (Історія боротьби з інфекціями, які розносяться комахами). Берлін-Хайдельберг, 1993.

  • Szybalski, Waclaw. The genius of Rudolf Stefan Weigl (1883-1957), a Lvovian microbe hunter and and breeder. In Memoriam. (Доповідь онколога Вацлава Шибальського про Рудольфа Вайгла – друга його батька на конференції памʼяті Вайгля). International Weigl Conference (Microorganisms in Pathogenesis and their Drug Resistance – Programme and Abstracts; R. Stoika et al., Eds.). 11-14 вересня 2003.

  • Переказ роботи Шибальского про Вайгля російською, з додатками й бібліографією.

  • Fontenille, Didier. L'entomologie médicale: une longue histoire. (Історія медичної ентомології на сайті Інституту Пастера; також там матеріали про Шарля Ніколе), 2017.
35. Резекція шлунка. Теодор Більрот, 1881
  • Статті і книги Теодора Більрота в оригіналі та в перекладах англійською, колекція на порталі openlibrary.org.

  • Сергій Коломнін. Міжнародний медичний конгрес в Лондоні. (Нарис стану німецької й англійської хірургії, написаний російським хірургом, делегатом конгресу, на якому Більрот докладав про свою операцію з резекції шлунку), 1881.

  • Викентий Вересаев. Записки врача. Цитується листування Більрота, в перекладі Вересаєва, 1900.

  • Briefe von Theodor Billroth. Листи Більрота, видані в 1902 році.

  • Robert Gersuny. Theodor Billroth. (Біографія Більрота, написана його асистентом і учнем).

  • Карл-Людвіг Шобер. Теодор Більрот і сучасна хірургія. (Дуже коротка й точна стаття з хронологією і статистикою, написана головним кардіохірургом НДР). «Хірургія», 1981, №2.

  • Karel Absolon. The Surgeon's Surgeon: Theodor Billroth (1829-1894). Біографія Більрота, написана хірургом. Лоуренс, Канзас, 1987.

  • Сергей Роговой. Письма Иоганнеса Брамса. (Серед іншого – листування Брамса і Більрота, з детальним коментарем). Москва, 2003.

  • Борис Жевлаков. Два века хирургии желудка. Гений полевой хирургии. (Про Рідігера і історію резекції шлунку), 2011.


Особливо значуща для Теодора Більрота музика його друга Йоганнеса Брамса

Автор щиро вдячний Артему Варгафтіку за допомогу в підборі музичних фрагментів.


  • Op. 35. Варіації на тему Паганіні. Річ, спеціально написана Брамсом для демонстрації власної віртуозної техніки. Вперше виконана ним на концерті в Цюріху 25 листопада 1865 року. Серед слухачів був Теодор Більрот, який на свої кошти організував 26-го ще один концерт.

Юцзя Ван. Запис 2010 р.

  • Op. 51. Два струнні квартети, які присвячені автором Більроту (1873). No.1 створена з думкою про друга-хірурга й присвячена йому після сміливої «музичної» операції зі створення штучної гортані.

«Maxwell Quartet». Запис 2017 р.

  • Op. 69-72. Пісні, єдиний авторський екземпляр нот яких Більрот у 1877 році прихопив із собою на хірургічний конгрес у Берліні, щоб розучувати вечорами – під час підготовки до зʼїзду йому було ніколи з ними ознайомитися (Брамс дуже переживав, чи не пропали вони назовсім).


Приклад: Willst du, daß ich geh'? («Хочеш, аби я пішов»?). Ідея Більрота, що хороший тенор здатен цією піснею «розлютити всіх жінок», досі не реалізована; її зазвичай співає баритон.

Виконує Герет Джон. Запис 2014 р.

  • Op. 81. Трагічна увертюра, 1880. Твір, який спонукав Більрота зважитися на проведення першої резекції шлунку.

Віденський філармонічний оркестр, диригент Леонард Бернстайн. Запис 1983 р.

  • Op. 89. «Пісня парок» на слова Гете, 1882. Частково відповідь Брамса на широко обговорювані операції Більрота й розмови з хірургом.

Йоганнес Брамс у листі Більроту 31 липня 1882 року: «…один дуже побіжний зарис. Мені було би приємно почути декілька слів про нього, але якщо раптом він тебе не переконає, то я тебе не змушую. Тебе він стосується дещо особливо – тут теж спрацьовано скальпелем і нитками! [Римські богині долі – парки – плели нитку життя людини й обрізали її, коли їй наставав час помирати – прим. авт.] Якщо маєш час, сідай за фортепіано. Дуже хочу знати твою думку про новинку».


Більрот у листі відповідає: «…Можна було уникнути раптового переходу з fis-moll і назад в d-moll на сторінці 13. – Не гнівайся на це легке сентиментальне зітхання. Але ціле таке класично величне, серйозне й піднесене, що справляє воістину античне враження. Можливо, це звучить різко тільки на фортепіано. Я вже звик, і лише перша реакція була тяжкою».

Симфонічний оркестр Франкфуртського радіо, хор «Collegium vocale» (Гент), диригент Філіп Херревеге. Запис 2013 р.

  • Op. 105, №2. Пісня Immer leiser wird mein Schlummer («Глибше все моя дрімота»), 1886. Написана на смерть дружини Едуарда Гансліка, друга Брамса і Більрота. Це пісня дівчини, яка помирає та кличе коханого навідати її востаннє. Вона страждає через те, що після він пеститиме іншу. Так зворушила Більрота, що він одразу переписав її й змусив свою доньку Ельзу заспівати. Слухаючи цю пісню, він уявляв смерть своїх власних дітей (двоє померли в дитинстві) і плакав. Такі сильні емоції спонукали його взятися за дослідження впливу музики на фізіологію людини.

Виконує Еллі Амелінг. Запис 1978 р.

Та сама тема в мажорі – третя частина Концерту для фортепіано №2, op. 83. Написана Брамсом під враженням спільної з Більротом поїздки до Італії в 1881 році ще за життя Терези Хеллер після операції над її шлунком.

Угорський національний симфонічний оркестр. Диригент Лю Цзя, фортепіано – Григорій Соколов. Запис 1993 р.


36. Вакцинація від сибірки. Луї Пастер, 1881

37. Міська служба швидкої допомоги. Яромір Мунді, 1881
  • „Alles gerettet": Ringtheaterbrand 1881. Опис пожежі в Рінгтеатрі на порталі Віденської протипожежної служби.

  • Wyklicky, Helmut. Mundy, Jaromir Freiherr von. (Коротка енциклопедична стаття про Мунді з бібліографією). Neue Deutsche Biographie, 18: 590 f. Мюнхен, 1997.
38. Імунітет. Ілля Мечников, 1883
Праці та виступи Мечникова

Біографії Мечникова

  • Ольга Мечникова. Жизнь Ильи Ильича Мечникова. (Спогади Мечникова, записані його другою дружиною Ольгою Миколаївною, з її коментарями). Москва, 1926.

  • Metchnikoff, Olga. Life of Elie Metchnikoff, 1845-1916. (Переклад книги англійською мовою). Бостон – Нью-Йорк, 1921.

  • Александр Безредка. История одной идеи, перевод с французского. (Улюблений учень Мечникова про його дослідження, як про розвиток однієї ідеї), 1926.

  • Лев Зильбер. Мечников и его учение. (Провідний радянський імунолог аналізує характер Мечникова та хід його досліджень під час захисту своєї теорії), 1945.

  • Семен Резник. «Мечников». (Найґрунтовніший аналіз дискусії між Мечниковим і Толстим). Москва, 1973.

  • Виктор Фролов. Война с микробами. Интригующие подробности открытия Мечникова. (Біографія Мечникова, написана лікарем за радянських часів, і переглянута автором в іншу історичну епоху), 2008.

  • Александр Шабров, Игорь Князькин, Александр Марьянович. Илья Ильич Мечников. Энциклопедия жизни и творчества. (Детальна документальна оповідь про життя, праці й філософські погляди Мечникова, 1264 сторінки), 2008.

  • Татьяна Ульянкина. Российский Нобелевский лауреат Илья Ильич Мечников (1845-1916), издание Архива РАН (Біографічний альбом, ілюстрований фотографіями та рукописами з архіву Мечникова, який Ольга Миколаївна передала Академії Наук), 2017.

  • Онлайн-версія цього альбому, що відрізняється від паперової.

  • Фонотека Мечникова на порталі Інституту Пастера

Сучасні вчені про Мечникова

39. Перемога над сказом. Луї Пастер, 1885
Праці та виступи Мечникова

Біографії Мечникова

  • Ольга Мечникова. Жизнь Ильи Ильича Мечникова. (Спогади Мечникова, записані його другою дружиною Ольгою Миколаївною, з її коментарями). Москва, 1926.

  • Metchnikoff, Olga. Life of Elie Metchnikoff, 1845-1916. (Переклад книги англійською мовою). Бостон – Нью-Йорк, 1921.

  • Александр Безредка. История одной идеи, перевод с французского. (Улюблений учень Мечникова про його дослідження, як про розвиток однієї ідеї), 1926.

  • Лев Зильбер. Мечников и его учение. (Провідний радянський імунолог аналізує характер Мечникова та хід його досліджень під час захисту своєї теорії), 1945.

  • Семен Резник. «Мечников». (Найґрунтовніший аналіз дискусії між Мечниковим і Толстим). Москва, 1973.

  • Виктор Фролов. Война с микробами. Интригующие подробности открытия Мечникова. (Біографія Мечникова, написана лікарем за радянських часів, і переглянута автором в іншу історичну епоху), 2008.

  • Александр Шабров, Игорь Князькин, Александр Марьянович. Илья Ильич Мечников. Энциклопедия жизни и творчества. (Детальна документальна оповідь про життя, праці й філософські погляди Мечникова, 1264 сторінки), 2008.

  • Татьяна Ульянкина. Российский Нобелевский лауреат Илья Ильич Мечников (1845-1916), издание Архива РАН (Біографічний альбом, ілюстрований фотографіями та рукописами з архіву Мечникова, який Ольга Миколаївна передала Академії Наук), 2017.

  • Онлайн-версія цього альбому, що відрізняється від паперової.

  • Фонотека Мечникова на порталі Інституту Пастера

Сучасні вчені про Мечникова

40. Дві форми бартонельозу. Даніель Карріон, 1885
41. Корсаковський синдром. Сергій Корсаков, 1887
42. Збудник правця. Сібасабуро Кітасато, 1889
43. Люмбальна пункція. Генріх Квінке, 1890
Твори Генріха Квінке

  • Heinrich Quincke. Die Lumbalpunktion des Hydrocephalus. (Розбір перших 10 зроблених Квінке люмбальных пункцій). Berliner Klinische Wochenschrift, №№ 38 і 39 від 21 і 28 вересня 1891.

  • Генріх Квінке. Meningitis serosa. (Лекція у збірці: «Лекції сучасних німецьких клініцистів, видані Ю. Гольдендахом». Том IV, кн. 2). Москва, 1893.

  • Heinrich Quincke. Die Technik der Lumbalpunction. Berlin, Wien, 1902.

  • Той самий твір російською: «Про поперековий прокол / Проф. H. Quincke (Кіль)»; перекладач приват-доцент Військово-медичної академії М.Б. Блюменау. Журнал «Практична медицина», 1903.

Про Генріха Квінке

  • Hartmut Bethe. Heinrich Quincke (1842-1922). Sein Leben und Werk und besonderer Berücksichtigung der Kieler Fakultätsgeschichte. (Перший виданий життєпис Квінке). Neumünster, 1968.

  • Dimitri A. Cozanitis. Heinrich Irenaeus Quincke (1842-1922): The Nobel Prize but for the problem of age. (Коротка біографія Квінке; розповідь про рішення Нобелівського комітету не присуджувати йому премію у звʼязку з літнім віком – надалі від цього принципу відмовилися). La Presse Médicale, 42 (4): 464-470. Квітень 2013.

  • Wolfgang Regal, Michael Nanut. Herr Quincke setzte hochkarätige Meilensteine. (Короткий, але з купою деталей, біографічний нарис про Квінке). Ärzte Woche, №18, 29 квітня 2015.
44. Протизміїна сироватка. Альбер Кальмет, 1894
  • Calmette, Albert. Étude expérimentale du venin de Naja tripudians ou cobra capel et exposé d'une méthode de neutralisation de ce venin dans l'organisme. (Повідомлення Кальметта про початок його досліджень отрути кобри й експериментальне підтвердження можливості її нейтралізації в живому організмі). Annales de l'Institut Pasteur, 6 (3): 160-183. Березень 1892.

  • Calmette, Albert. Contributions à l'étude du venin des serpents. Immunisations des animaux et traitement d'envenimation. (Розгорнуте повідомлення Кальмета про застосування протизміїних сироваток, зроблене в Інституті Пастера навесні 1894 року). Annales de l'Institut Pasteur, 8 (5): 275-291. Травень 1894.

  • John Toomey. a Keeper in the Bronx Zoo. (Телеграфна депеша про подію з Джоном Тумі й роль Вітала Бразіла в його порятунку). Oregon News, 23 лютого 1916.

  • Roosevelt, Theodore. The works. Memorial edition. (Розповідь колишнього президента США Теодора Рузвельта про експедицію 1913-1914 рр. бразильськими лісами й відвідини інституту Бутантан. Т. VI). Нью-Йорк, 1924.

  • Mott, Maria Lucia; Fabergé Alves, Olga Sofia et al. A defesa contra o ofidismo de Vital Brazil e a sua contribuição à Saúde Pública brasileira. (Історія боротьби Вітала Бразіла зі смертністю від укусів змій і його внесок до бразильської охорони здоровʼя). Cadernos de História da Ciência, 7 (2): 89-110. Липень-грудень 2011.

  • Goyffon, Max. Les sérums antivenimeux: crise actuelle de leur production et consequences. (Детальна історія відкриття, розробки й виробництва протизміїних сироваток; нинішній стан їх індустрії). Доповнення до тому 6 Annales de l'Académie de Mâcon, 2012.

  • Marchand, Claude-Roland. Césaire et Marie Phisalix: deux savants comtois spécialistes des venins et des serpents. (Змагання між Кальметом і подружжям Фізалікс, які випередили Кальметта в розробці сироватки проти отрути гадюки). Блог Balades naturalists, присвячений вченим з області Франш-Конте, 19 січня 2013.


45. Збудник чуми. Александр Єрсен, 1894
Статті Александра Єрсена

  • Alexandre Yersin. La peste bubonique à Hong-Kong. (Звіт Єрсена про гонконзьку експедицію 1894 року й відкриття бацили чуми). Annales de l'Institut Pasteur, 9: 662-667. Вересень 1894.

  • Alexandre Yersin. Sur la peste bubonique (Sérothérapie). (Звіт Єрсена щодо проведених ним у Кантоні й Амое перших дослідів застосування протичумної сироватки на людині). Annales de l'Institut Pasteur, 11: 81-93. Січень 1897.


Про Єрсена й епідемію чуми в Китаї


Фотогалереї

46. Збудник ботулізму. Еміль ван Ерменґем, 1895
  • Émile Pierre Marie van Ermengem. De l'étiologie du botulisme. (Повідомлення ван Ерменґема про відкриття збудника ботулізму). Comptes rendus des séances de la Société de biologie et de ses filiales, 10 (4): 155. 13 лютого 1897.

  • Агата Кристи. Коробка шоколада. (Перша розповідь про Еркюля Пуаро, прототипом якого слугував Еміль ван Ерменґем), 1923.

  • Agatha Christie. The Chocolate Box. Текст розповіді в оригіналі.

  • Pieter P. Devriese. On the discovery of Clostridium botulinum. (Детальне відтворення подій в Ельзелі). Journal of the history of the neurosciences, 8 (1): 43-50. Квітень 1999

  • Découverte du germe à Ellezelles en 1895. (Стаття про відкриття збудника ботулізму на сайті села Ельзель, текст запозичено у блозі Techmicrobio.net). Лютий 2004.

  • Graeme Donald. The Accidental Scientist: The Role of Chance and Luck in Scientific Discovery. (У першому розділі – «Ботокс» – про випадкове відкриття косметичної дії ботулотоксину). Лондон, 2013.

  • Frank J. Erbguth. The pretherapeutic history of botulinum toxin. (Розділ підручника Manual of Botulinum Toxin Therapy, присвячений відкриттю ботулізму, клостридій і ботулотоксину). Кембрідж, 2014.

  • Виктор Юрьевич Назаров. Профессор Василий Константинович фон Анреп. (Біографія відкривача ботулотоксину, подробиці справи про отруєння осетриною). «Судебно-медицинская экспертиза», 2016, 4: 65-68.
47. Променева терапія. Еміль Ґруббе, 1896
  • Emil H. Grubbé. Priority in the Therapeutic Use of X-rays. (Стаття Ґруббе про його пріоритет в радіотерапії). Radiology, 21 (2): 156-162. Серпень 1933.

  • Mihran Krikor Kassabian. The histological changes induced by the action of the Röntgen rays. Розділ про шкідливу дію рентгенівського проміння на організм людини з додатком фотографій рук автора з книги Міхрана Крікора Кассабіана Röntgen rays and electro – therapeutics: with chapters on radium and phototherapy, с. 395-411. Філадельфія – Лондон, 1910.

  • Paul Hodges. The life and times of Emil H. Grubbe. (Реферат про публікацію першої біографія Ґруббе). Чикаго – Лондон, 1964.

  • Nancy Knight, Frank Wilson. The early years of radiation therapy. Розділ 1 з книги, виданої Center for the American History of Radiology до століття відкриття Рентгена: Radiological Centennial, с. 1-20. Перше радіологічне устаткування, перші випадки променевого дерматиту. Рестон, Віргінія (США), 1996.

  • Nancy Knight. Training and Education. Розділ 6 з книги, виданої Center for the American History of Radiology до століття відкриття Рентгена: Radiological Centennial, с. 165-184. Про Ґруббе на с. 168, там же наведена реклама його лабораторії. Рестон, Віргінія (США), 1996.

  • Arnold Feldman. A Sketch of the Technical. History of Radiology from 1896 to 1920. (Технічна історія радіології, серед іншого – про внесок Ґруббе до виробництва рентгенівського устаткування). RadioGraphics, 9 (6): 1113-1128. Листопад 1989.

  • Sue Young. Emile Herman Grubbe 1875-1960. (Розповідь Сью Янг про життя Еміля Ґруббе на її присвяченій гомеопатії сторінці, що вирізняється дуже багатою мережевою бібліографією). 2 лютого 2008.

  • Paul Frame. The Legend of Émil H. Grubbé. (Аналіз автобіографічних записів Ґруббе). Публікація університетського консорціуму Oak Ridge Associated Universities, ORAU з серії Tales from the Atomic Age. 29 лютого 2008.

  • Kaustubh Sansare et al. Early victims of X-rays: a tribute and current perception. (Коротке повідомлення про перших жертв рентгенівського випромінювання та про каліцтва Ґруббе). Dentomaxillofacial Radiology, 40: 123-125. Лютий 2011.

  • Howard Markel. How playing with dangerous x-rays led to the discovery of radiation treatment for cancer. (Про написання біографії Еміля Ґруббе). PBS NewsHour, 28 січня 2015.

  • Timothy J. Jorgensen. The Chicago Physician Who Understood the Paradox of Radiation. Emil Herman Grubbe Discovered That X-Rays Could Cure, but He Was Right for the Wrong Reasons. (Як гомеопатична ідеологія допомогла Ґруббе вгадати правильний напрям у радіотерапії). Спільна публікація Смітсонівського інституту й Zócalo Public Square. 4 травня 2016.

  • Timothy J. Jorgensen. Strange Glow: The Story of Radiation. (Книга про історію взаємин людини з випромінюванням і радіоактивністю. Розділ про Ґруббе на с. 116-124). Прінстон, 2016.
48. Вакцина від чуми. Володимир Хавкін, 1897
49. Хірургічні рукавички й маска. Вільям Голстед і Ян Мікулич-Радецький, 1897
  • Jan Mikulicz. Das Operiren in sterilisirten Zwirnhanschuhen und mit Mundbinte. (Повідомлення Мікулича про операції в стерилізованих рукавичках і повʼязках на обличчі). Centralblatt für Chirurgie, Берлін – Бреслау, 3 липня 1897.

  • Ronald Hare. The Transmission of Respiratory Infections. (Історія відкриття механізмів передачі респіраторних інфекцій; досліди Флюгге й Лащенкова). Procceedings of the Royal Society of Medicine, 57 (3): 221-230. Березень 1964.

  • John Lemuel Cameron. William Stewart Halsted. Our surgical heritage. (Детальна біографія Голстеда, написана видатним хірургом). Annals of Surgery, 225 (5): 445-458. Травень 1997.

  • Robert Lathan. Dr. Halsted at Hopkins and at High Hampton. (Холстед в роки роботи в госпіталі ім. Джонса Хопкінса). Baylor University. Medical Center Proceedings, 23 (1): 33-37. Січень 2010.

  • Robert Lathan. Caroline Hampton Halsted: the first to use rubber gloves in the operating room. (Сімʼя та біографія Кароліни Гемптон). Baylor University. Medical Center Proceedings, 23 (4): 389-392. Жовтень 2010.

  • Robert Lathan. Rubber gloves redux. (Історія Кароліни Гемптон і Вільяма Голстеда, як рукавички увійшли до вжитку в їхній бригаді, і як цю практику переймали інші медики). Baylor University. Medical Center Proceedings, 24 (4): 324. Жовтень 2011.
50. Переносник малярії. Рональд Росс, 1897
51. Профілактика харчового отруєння. Павло Лащенков, 1899
  • Лащенков, П.Н. Отравления кремовыми тортами в Харькове: (Сообщения X Отделения Русского общества охранения народного здравия). Санкт-Петербург, 1901.

  • Павел Николаевич Лащенков. Стаття в електронній енциклопедії Томського державного університету.
52. Електрокардіографія. Віллем Айнтговен, 1902
  • Rijksmuseum Boerhaave. String galvanometer, Willem Einthoven, 1901. Перший струнний гальванометр Айнтговена в музеї історії науки і медицини імені Бургаве, Лейден.

  • Carl J. Wiggers, M.D., Sc.D. Willem Einthoven (1860-1927). Some Facets of His Life and Work. (Особисті спогади про Айнтговена. Виступ Віггерса в Ріо-де-Жанейро 16 серпня 1960 року на конгресі кардіологів американського континенту, приуроченому до століття від дня народження Айнтговена). Circulation Research, IX (2): 225-234. Березень 1961.

  • Норавард Григорян. Александр Филиппович Самойлов. (Біографія Самойлова, історія його дружби з Айнтговеном, їхнє листування). Москва, 1963.

  • Edwin Besterman, Richard Cheese. Waller – pioneer of electrocardiography. (Біографія Воллера – піонера електрокардіографії). British Heart Journal, 42: 61-64, 1979.

  • John Burnett. The origins of the electrocardiograph as a clinical instrument. (Розвиток електрокардіографа як клінічного інструмента). Medical History, supplement №5: 53-76, 1985.

  • George Edward Burch, Nicholas P. DePasquale. A History of Electrocardiography. (Історія електрокардіографії). Сан-Франциско, 1990.

  • Charles Fisch, MD, MACC. Centennial of the String Galvanometer and the Electrocardiogram. (Століття струнного гальванометра й електрокардіограми). Journal of the American College of Cardiology, 36 (6): 1737-1745. 15 листопада 2000.

  • Dean Jenkins. A (not so) brief history of electrocardiography. Ілюстрована хронологія розвитку ЕКГ 1600-2005. 11 травня 2011.
53. Місцеве знеболювання новокаїном. Альфред Айнгорн і Генріх Браун, 1904
  • Генрих Браун. Местная анестезия, её научное обоснование и практические применения. Переклад російською мовою під редакцією В.М. Мінца. Видання журналу «Современная медицина и гигиена». Санкт-Петербург, 1909.

  • Heinrich Braun. Die örtliche Betäubung ihre wissenschaftlichen Omndlagen und praktische Anwendung. (Перевидання цієї книги Брауна в оригіналі з розділом про новокаїн). Лейпціг, 1921.

  • Калоян Манолов. Великие химики, Т.2. (Нарис про Ріхарда Вільштеттера, історія його взаємин із Альфредом Айнгорном на с. 413-417). Москва, 1987.

  • Павел Столяренко. История новокаина. (Детальна історія розвитку місцевої анестезії з ретельно опрацьованими нарисами про життя вчених, які здійснили в цій галузі найважливіші відкриття). Самара, 2003.

  • Ute Hoffmann. Heinrich Friedrich Wilhelm Braun. Sein Leben für die Zahnmedizin. (Нарис про життя Генріха Брауна). Zahnärztliche Mitteilungen online, 2012, 8. 16 квітня 2012.

  • Светлана Зенкевич. Ответственность врача и общественное мнение: С.П. Коломнин. (Реакція суспільства на самогубство хірурга Сергія Коломніна). «Трансляционная медицина», 1: 96-100. Червень 2014.
54. Вимірювання артеріального тиску. Микола Коротков, 1905
  • Николай Сергеевич Коротков. Опыт определения силы артериальных коллатералей. Дисертація на здобуття ступеня доктора медицини, 1910.

  • «Известия Императорской Военно-Медицинской Академии». Стенограми засідань товариства «Наукові наради Клінічного військового шпиталю» від 8 листопада і 13 грудня 1905 року. Т. 11, с. 365-367 і Т. 12, с. 254-257.

  • Евгений Васильевич Павлов. На Дальнем Востоке в 1905 г.: из наблюдений во время войны с Японией. (Детальний опис російської медичної служби на російсько-японській війні з численними фотографіями автора). Санкт-Петербург, 1907.

  • Сергей Егорович Попов. Лекарь Николай Коротков. Цікаві обидва видання цієї книги. Перше (Санкт-Петербург, «Лениздат», 1996), містить якісніші ілюстрації. Друге (Санкт-Петербург, «ИНКАРТ», 2005) ґрунтовно допрацьоване з урахуванням рецензій і відгуків на перше.

  • Лечебные учреждения времен русско-японской войны в Харбине. Часть 3. Военный госпиталь №1. Підбірка фотографій 1-го звідного військового шпиталю в Харбіні.

  • Gianfranco Rocchini. Collezione di strumenti medico – scientifici. Sfigmomanometri. Antichi Misuratori di Pressione Arteriosa. Віртуальний музей старовинних медичних інструментів, створений істориком техніки Джанфранко Роккіні. Сторінка, присвячена першим сфігмоманометрам, з фотографіями ранніх приладів Шипіоне Ріва-Роччі.
55. «Хвороба забуття». Алоїз Альцгеймер, 1906
  • Alois Alzheimer. Über eine eigenartige Erkrankung der Hirnrinde. (Реферат історичного повідомлення Альцгеймера 3 листопада 1906 року). Allgemeine Zeitschrift für Psychiatrie und psychisch-gerichtliche Medizin, 64: 146-148, 1907.

  • Helga Einecke. Die Akte Auguste Deter. (Про запис першої розмови Альцгеймера з Августою; зараз цей документ зберігається у франкфуртському Інституті історії міста). Süddeutsche Zeitung, 20 липня 2015.
56. Профілактика анафілактичного шоку. Олександр Безредка, 1907
Твори Олександра Безредки

  • Alexandre Besredka, Edna Steinhardt. De l'anaphylaxie et de l'antianaphylaxie. (Перша публікація про відвертання анафілаксії методом двох інʼєкцій, рознесених на півтори години; пізніше названий методом Безредки). Annales de l'Institut Pasteur, 21 (2): 117-127. Лютий 1907.

  • Alexandre Besredka, Edna Steinhardt. Du méсhanisme de l'antianaphylaxie. (Друга публікація Безредки про анафілаксію. Описаний нью-йоркський досвід, пояснений механізм антианафілаксії, себто метод Безредки). Annales de l'Institut Pasteur, 21 (5): 384-391. Травень 1907.

  • Безредка А.М. История одной идеи. (Книга про улюбленого вчителя, Іллю Мечникова, в якій дослідження Мечникова в найрізноманітніших царинах біології показані як етапи розвитку єдиної ідеї). Харків, «Наукова думка», 1926.

Про Безредку та Мечникова

  • Histoire de l'OSE - Les grandes figures. Alexandre Besredka Russie 1870 - Paris 1940. Про Безредку на порталі OSE-FRANCE. Деталі листування з Айнштайном.

  • Семен Резник. «Мечников». (Найґрунтовніший аналіз розмови між Мечниковим і Толстим, де згадано дослідження Безредки). Москва, 1973.

  • Георгий Белоновский. Памяти А.М. Безредка. (Некролог, у якому серед іншого описано ідеї Безредки в галузі онкології). «Советский врачебный журнал», 1940, №7-8: 559.

  • Albert Delaunay. Vie et oeuvre d'Alexandre Besredka. Найдетальніша біографія Безредки, створена до століття від дня його народження. Bulletin de l'Institut Pasteur, 69: 73-78. 1971.

  • Bernard David. Histoire de l'anaphylaxie et de l'allergie. 9ème journée du GAICRM - groupement d'allergologie et d'immunologie clinique du Rhône Moyen. (Матеріали семінару алергологів-імунологів про історію дослідження алергії й анафілаксії у Франції). Квітень 2016.
57. Прижиттєва діагностика інфаркту. Василь Образцов і Микола Стражеско, 1910
  • Василий Образцов, Николай Стражеско. К симптомалогии и диагностике тромбоза венечных артерий сердца. «Труды I съезда русских терапевтов», с. 26-43. Москва, 1910.

  • Василий Образцов. К физическому исследованию желудочно-кишечного канала и сердца. Київ, 1914.

  • Николай Стражеско. Памяти пр. В.П. Образцова. «Киевский медицинский журнал», 1922, №1.

  • Александр Губергриц. В.П. Образцов и его школа. Москва, 1990.

  • Гелій Аронов, Анатолій Пелещук. Легенди і бувальщина київської медицини (люди, факти, події, документи). Київ, 2001.

  • Інтервʼю онучки Миколи Стражеско, кардіолога Ірини Дмитрівни Стражеско київській газеті «Факти», 5 липня 2012.

  • Софья Сименюра, Наталья Кубрак, Асият Шомахова, Владимир Кулаков и др. под общей редакцией профессора Аркадия Верткина. С уважением к традициям. В ногу со временем. (Ілюстрована біографія Образцова). Москва, 2014.
58. Жертви іприту й народження ідеї хіміотерапії раку. Західний фронт, 1917
59. Радіоконтрастні препарати. Жак Форестьє й Жан Сікар, 1921
  • Jean-Athanase Sicard, Jacques Forestier. Méthode radiographique d'exploration de la cavité épidurale par la lipiodol. (Перше повідомлення Сікара і Форестьє про мієлографію з використанням радіоконтрастних властивостей зʼєднань йоду). Revue neurologique, 28: 1264-1264.

  • Robert Steimlé. J.-A. Sicard (1872-1929). La vie et l'œuvre d'un innovateur. (Доповідь про життя Сікара, зроблена невропатологом професором Стемле на засіданні Французького товариства історії медицини). 23 січня 1988.

  • Bettyann Kevles. Naked to the Bone: Medical Imaging in the Twentieth Century. (Історія інструментальних медичних досліджень XX століття, повʼязаних з отриманням і обробкою зображень. Про Сікара і Форестьє на с. 103-104). Ратгерс, 1997.
60. Порятунок діабетика ін'єкцією інсуліну. Фредерік Бантінґ, 1922
61. Хірургічне лікування тромбоемболії легеневої артерії. Мартін Кіршнер, 1924
  • Martin Kirschner. Ein durch die Trendelenburgsche Operation geheilter Fall von Embolie der Art. pulmonalis. Archiv für klinische Chirurgie, 133: 312-359. (Скорочений виступ Кіршнера з демонстрацією пацієнтки, що одужала, на засіданні 48-го зʼїзду Німецького товариства хірургів 23 квітня 1924).

  • M. Goerig, H. Beck. Martin Kirschner. An Outstanding Surgeon and Anestesist. (Доповідь про біографію Кіршнера, зроблена двома провідними сучасними німецькими анестезіологами). Матеріали Третього міжнародного симпозіуму з історії анестезії 27-31 березня 1992, с. 233-242. Парк-Рідж, Іллінойс (США), 1992.

  • Юлий Крелин. Извивы памяти. (Спогади про хірурга Михайла Жадкевича, який першим у СРСР зумів зробити операцію Тренделенбурга). Москва, 2003.

  • Friedrich-Wilhelm Schildberg, Gunther Olaf Hofmann. Martin Hartwig Kirschner. Zum 125. Geburtstag von Martin Kirschner. (Детальна біографія Кіршнера, опублікована до 125-річчя від дня його народження; серед авторів – правнук героя). Der Chirurg, 76 (1): 85-90. Січень 2005.

  • Wolfgang Böttcher, Alexander Krüger. Der Beginn der chirurgischen Therapie der Lungenembolie. (Детальна розповідь про історію, ідею й деталі першої операції ТЕЛА, про послідовників Кіршнера аж до впровадження апаратів штучного кровообігу). Zeitschrift für Herz-, Thorax- und Gefäßchirurgie, 20 (4): 162-173. Серпень 2006.

  • Kirschner, Martin (1879-1942) Chirurg. Коротка, але дуже ґрунтовна біографічна довідка про Кіршнера на порталі kipnis.de, 5 травня 2014.
62. Ангіографія головного мозку. Еґаш Моніш, 1927
63. Скринінг раку шийки матки: Пап-тест Георгіос Папаніколау, 1928
  • George N. Papanicolaou. New cancer diagnosis. (Перша доповідь Папаніколау про можливості його нового тесту). Proceedings of the third Race Betterment Conference, с. 528-534. 2-6 січня 1928.

  • Siang Yong Tan, Yvonne Tatsumura. George Papanicolaou (1883-1962): Discoverer of the Pap smear. (Нарис про Папаніколау з бібліографією). Singapore Medical Journal, 56 (10): 586-587. Жовтень 2015.

  • Dr. Pap. Γεωργιοσ Ν. Παπανικολαου. Грецький портал Dr. Pap із великою кількістю фотографій, детальними відомостями про особисте й професійне життя Папаніколау.

  • The Pap Corps. Портал дослідницького інституту і фонду, заснованого Папаніколау в Маямі.
64. Введення катетера в серце. Вернер Форсман, 1929
  • Werner Forssmann. Experiments on myself. (Автобіографія з описом експериментів на собі). Нью-Йорк, 1974.

  • Renate Forssmann-Falck. Werner Forsmann: A Pioneer of Cardiology. (Спогади дочки Форсмана). The American Journal of Cardiology, Т. 79 (5): 651-660. 1 березня 1997.

  • Werner Forssmann. Facts. Портал Нобелівського комітету про Вернера Форсмана, лауреата 1956 року.
65. Банк крові. Сергій Юдін, 1930
  • Юдин, Сергей Сергеевич. Избранные произведения, кн. 2. Вопросы военно-полевой хирургии. (Переливання посмертної крові. Про перший досвід 23.III.1930 див. с. 326 і далі). Москва, 1960.

  • Юдин, Сергей Сергеевич. Размышления хирурга. Москва, 1968.

  • Юдин, Сергей Сергеевич. Воспоминания. С приложением воспоминаний и комментариев М.П. Голиковой и Е.В. Потёмкиной. Москва, 2009.

  • Понурова, Валентина Николаевна. Сергей Сергеевич Юдин. Новосибирск, 2009.

  • Потёмкина (Голикова), Елена Васильевна. Из воспоминаний (История Юдина и Голиковой). «Наше Наследие. Иллюстрированный культурно-исторический журнал», №99. Вересень 2011.

Франкомовна преса про виступ Юдіна в Парижі 16 листопада 1932 року

66. Виживання хворих на авітаміноз в екстремальних умовах. Леонід Старокадомський, 1933
67. Подолання резус-конфлікту. Рут Дарроу, 1935
68. Кліщ як переносник весняно-літнього енцефаліту. Лев Зільбер, 1937
69. Флюорографія. Мануель Абреу, 1937
  • Georges Ronneaux. La radiophotographie de Manoel de Abreu. Son application à la stratigraphie pulmonaire. (Перше детальне повідомлення французької Медичної академії про застосування у Франції масової флюорографії за бразильським зразком з розрахунком економічної ефективності). Bulletin de l'Académie nationale de médecine, 103 (4): 136-142. 31 січня 1939.

  • Константин Васильевич Помельцов. Флюорография грудной клетки. (Перша радянська монографія про флюорографічний метод, з даними про дослідження Абреу й Хольфельдера на 1939 рік; Абреу тут називається «дʼАбре»). Москва, 1945.

  • Abreu, Manoel Dias de. (Біографічна стаття про Мануеля Абреу в словнику діячів бразильської медицини 1832-1930 рр. на порталі фонду Освалду Круса). Dicionário Histórico-Biográfico das Ciências da Saúde no Brasil (1832-1930). Capturado em 11 mai. 2019. Online. Disponível na Internet.

  • Benedito Tadeu de Oliveira. Da antiga sede da Diretoria Geral de Saúde Pública (DGSP) ao atual Instituto Nacional do Câncer (Inca). (Детально про історію будівлі на вулиці Резенди, 128, де містився Будинок Здоровʼя №3). História, Ciências, Saúde – Manguinhos, 14 (1): 325: 346, січень-березень 2007.

  • Oldair de Oliveira. Mestre das sombras. (Найдетальніша й насучасніша біографія Мануеля Абреу). Сан-Паулу, 2012.

  • Gabriele Moser. Tuberkulosebekämpfung zwischen «Volksröntgenkataster» und SS-Röntgensturmbann. (Про «боротьбу з туберкульозом», розгорнуту рентгенгівським підрозділом СС на чолі з Гансом Гольфельдером). Fortschritte auf dem Gebiet der Röntgenstrahlen und der bildgebenden Verfahren (RöFo), 186 (4): 329-333. Квітень 2014.

  • Rubens Bedrikow. Esclarecendo o caso dos homônimos Manoel de Abreu. (Стаття про двох тезок-однопрізвищних, видатних бразильських лікарів, яких звали Мануель Ді-Абреу; наводиться перша сторінка першого повідомлення рентгенолога про флюорографію). História, Ciências, Saúde-Manguinhos, 22 (3): 1007-1018. Липень-вересень 2015.

  • Hans Schmid. Emil und der Liebestod. Dr. Holfelder und der Röntgensturmbann. (Розділ про злочини Гольфельдера в статті про пропаганду перемоги над туберкульозом в Третьому Рейху). Telepolis, 18 грудня 2016.
70. Хірургічна корекція вродженого пороку серця. Роберт Ґросс, 1938
71. Профілактика кліщового енцефаліту. Михайло Чумаков, 1939
  • Воспоминания о Михаиле Петровиче Чумакове. Сборник. Издание 2-е, дополненное. РАМН, Институт полиомиелита и вирусных энцефалитов им. М.П. Чумакова. Ответственные редакторы М.И. Михайлов, В.В. Погодина. Москва, 2009.

  • Погодина В.В., Карань Л.С., Левина Л.С., Колясникова Н.М., Герасимов С.Г., Маленко Г.В. 75-летие открытия вируса клещевого энцефалита. Сравнение ранних (1937-1945) и современных штаммов. (Серед іншого досліджується вірулентність штамів з ранніх колекцій Чумакова: вона, як і раніше, сильна). «Вопросы вирусологии», спецвипуск: 66-75, 2012.
72. Клінічне застосування антибіотиків. Говард Флорі, 1940
  • E. Chain, Ph.D. Cambridge, H.W. Florey, M.B. Adelaide, A.D. Gardner, D.M. Oxford, F.R.C.S., N.G. Heatley, Ph.D. Cambridge, M.A. Jennings, B.M. Oxford, J. Orr - Ewing, B.M. Oxford, A.G. Sanders, M.B. London. Penicillin as a chemotherapeutic agent. From the Sir William Dunn School of Pathology, Oxford, United Kingdom. (Історична стаття Флорі й Чейна зі співробітниками). The Lancet, 236 (6104): 235-236. 24 серпня 1940.

  • Lennard Bickel. Rise up to Life. A Biography of Howard Walter Florey who gave Penicillin to the World. (Детальна і популярно написана біографія Флорі). Нью-Йорк, 1972.

  • Тамара Иосифовна Балезина (1913-2010), персональное интервью. (Подробиці отримання першого радянського пеніциліну та спілкування радянських фахівців із Говардом Флорі). Москва, 2006.

  • Kelley Swain. The penicillin girls (and guys). (Журнал «Ланцет» про «пеніцилінових дівчат»). The Lancet, 389 (100078): 1507. 15 квітня 2017.
73. УЗД. Карл Дуссік, 1941
  • Dussik, K. Über die Möglichkeit, hochfrequente mechanische Sehwingungen als diagnostisehes Hilfsmittel zu verwerten. (Перша робота Дуссіка про можливість застосування ультразвуку в діагностиці, написана 1 травня 1941 року). Zeitschrift für die Gesamte Neurologie und Psychiatrie, (74): 153-168, 1942.

  • Dussik, K. Weitere Ergebnisse der Ultraschalluntersuchung bei Gehirnerkrankungen. (Доповідь Дуссіка на присвяченій УЗД конференції 1952 року в Бад-Ішлі з розповіддю про його дослідження). Acta Neurochirurgica, 2: 379-401, вересень 1952.

  • В.К. Иофе, Е.Н. Мясникова, Е.С. Соколова. Сергей Яковлевич Соколов. (Докладна біографія Соколова, винахідника звукобачення). Ленінград, 1976.

  • Edwar Yoxen. Seeing with sound. (Розділ про історію УЗД із книги The social construction of technological systems, с. 282-303). Кембрідж, штат Массачусетс (США), 1987.

  • Joseph Woo. Karl Dussik. (Докладна біографія Карла Дуссіка на порталі, присвяченому історії ультразвукових досліджень в акушерстві й гінекології). A short History of the development of Ultrasound in Obstetrics and Gynecology, грудень 2006.
74. Гемодіаліз. Віллем Колф, 1943
  • Willem J. Kolff, Hendrik Th. J. Berk, Maria ter Welle, Mieneke A.J.W. van der Ley, Evert C. van Dijk, Jacob van Noordwijk. The Artificial Kidney: a dialyser with a great area. (Перша стаття про гемодіаліз. Авторами зазначено усіх членів першої в світі діалізної групи: Віллем Колф, нефролог, що лікує, і керівник; Хендрік Берк, директор фабрики «БК», організатор виробництва діалізатора; Марія тер Велле, сестра; Мінеке ван дер Лей, біохімік-аналітик; Еверт ван Дейк, інженер фабрики «БК» і головний конструктор діалізатора; Якоб ван Нордвейк, студент-медик і технік у групі Колфа). Acta Medica Scandinavica, 117: 121-134, 1944.

Інтервʼю з Віллемом Колфом

  • Willem J. Kolff, M.D., Ph.D. Father of Artificial Organs. Pioneer of Biomedical Engineering. (Колф розповідає на камеру про найважливіші свої роботи; наведена повна розшифровка). Відеозапис Academy of Achievement, Солт-Лейк-Сіті, 15 листопада 1991 року.

  • Arjen Rienks, Orpadt Forum. De machines van Willem Kolff. (Інтервʼю з Колфом голландською, подробиці про складання першого діалізатора та фабрику «БК»). Інтервʼю бере Arjen Rienks для Orpadt Forum, порталу Організації парамедичного персоналу діалізних і трансплантологіних центрів, голландською Organisatie Paramedisch Personeel Der Dialyse- En Transplantatiecentra (ORPADT). Кампен, кімната, де стоїть перший діалізатор, 2002 рік.

Біографічні відомості про Колфа

  • Todd S. Ing, Mohamed A. Rahman, Carl M. Kjellstrand. Dialysis: History, Development and Promise. (Збірка нарисів про історію, розвиток і майбутнє діалізу. Перша частина присвячена першопрохідцям: Абелю, Хассу, Талмінеру, Колфу, Мерриллу. Розділи про Колфа й Меррила на с. 69-105 написав нефролог Елі Фрідмен, що добре знав обох особисто). Сінгапур, 2012.

  • Сергей Лашутин. Виллем Йохан Кольф – изобретатель искусственных органов. (Перший детальний нарис про Колфа російською, написаний відомим лікарем-нефрологом). «Диализный альманах», 3: 51-59. Москва, 2007.

  • Jacob van Noordwijk. Dialysing for Life: The Development of the Artificial Kidney. (Книга про народження гемодіалізу, написана співробітником Колфа Якобом ван Нордвейком). Дордрехт, 2012.

  • Dr. Kolff en zijn eerste succes met de kunstnier (1943). Нарис голландською мовою про лікування Янні Схрейвер, зі слів учасників. Важливі подробиці про батька цієї пацієнтки. Сайт Нідерландської спілки донорів нирок.

  • Herman Broers. De man die miljoenen levens redde: Dokter Willem Kolff, 1911-2009. (Детальна біографія Колфа голландською мовою). Амстердам, 2018.
75. Протитуберкульозні препарати. Зельман Ваксман і Йорґен Леманн, 1943
Наукові публікації, що стали віхами в історії стрептоміцину

  • René Jules Dubos. Studies on a bactericidal agent extracted from a soil bacillus: I. Preparation of the agent. Its activity in vitro. (Відома публікація Рене Дюбо про виділену з ґрунту бактерицидну речовину, що вбиває грампозитивні бактерії – перше повідомлення про перший випробуваний у клініці антибіотик, який Дюбо на честь Ганса Крістіана Грама назвав Граміцидином). The Journal of Experimental Medicine, 70 (1): 1-10, 1 липня 1939.

  • Николай Красильников, Александра Кореняко. Бактерицидное вещество актиномицетов. (Перша вказівка на антагонізм між актиноміцетами ґрунту й туберкульозною паличкою, культуру якої заввідділенням Мікробіологічного інституту АН СРСР Микола Красильников отримав із Центрального туберкульозного інституту). «Мікробіологія», 8 (6): 673-685, з резюме англійською мовою, 1939.

  • Albert Schatz, Elizabeth Bugie, Selman A. Waksman. Streptomycin, a Substance Exhibiting Antibiotic Activity Against Gram-Positive and Gram-Negative Bacteria. (Перше повідомлення про виділення з актиноміцета Streptomyces нового антибіотика стрептоміцину, його здібності вбивати грамнегативні бактерії – у тому числі туберкульозну паличку – та помірну токсичність для тварин). Proceedings of the Society for Experimental Biology and Medicine, 55 (1): 66-69, січень 1944.

  • Jörgen Lehmann. Para-aminosalicylic acid in the treatment of tuberculosis. Історична публікація Йорґена Леманна про лікування туберкульозу ПАСК. The Lancet, 247 (6384): 1-40, 5 січня 1946.

  • Зельман Абрахам Ваксман. Антибиотики, их природа, получение и применение. (Лекції, прочитані в Академії наук СРСР 8-12 серпня 1946 року. Третя лекція (с. 63-100) цілком присвячена стрептоміцину). Москва-Ленінград, Видавництво Академії Наук СРСР, 1946.

  • Давид Футер. Туберкулезный менингит и его лечение стрептомицином. (Історія перших випадків лікування туберкульозного менінгіту в СРСР, у тому числі перші випадки нервової клініки Центрального педіатричного інституту Наркомздраву РРФСР). Москва, «Медгиз», 1950.

Книги, статті, ресурси про роль героїв цієї історії в боротьбі з туберкульозом

  • Milton Wainwright. Streptomycin: Discovery and Resultant Controversy. (Нарис про стосунки Ваксмана і Шатца, що ґрунтується на їх листах, які зберігаються в архівах Ратгерського університету, Нью-Джерсі, і Університеті Темпл, Філадельфія). History and Philosophy of the Life Sciences, 13 (1): 97-124, 1991.

  • Frank Ryan. Tuberculosis: The Greatest Story Never Told: The Human Story of the Search for the Cure for Tuberculosis and the New Global Threat. (Популярний історичний твір відомого британського автора про історію боротьби з туберкульозом, з важливими подробицями про всіх героїв, особливо про Йорґена Леманна). Бат, 1992.

  • Veronique Mistiaen. Time, and the great healer. (Інтервʼю з Альбертом Шатцем). «The Guardian», 2 листопада 2002.

  • Selman Waksman and Antibiotics. (Біографічний нарис про Зельмана Ваксмана, підготовлений Американською хімічною спілкою до встановлення 24 травня 2005 року меморіальної таблички на стіні корпусу Мартін-хол в Ратгерському університеті, де 19 жовтня 1943 року був виділений стрептоміцин).

  • Steve Ainsworth. Streptomycin – arrogance and anger. (Нарис про суперечку між Ваксманом і Шатцем). The Pharmaceutical Journal, 276: 237-238, 25 лютого 2006.

  • Anders Lehmann. Jörgen Lehmann discovered drugs for both tuberculosis and blood clots. (Професор Андерс Леманн про свого діда, творця методу комбінованого лікування туберкульозу Йорґена Леманна). Akademiliv, новинна онлайн-газета Сальгренскої медичної академії Гетеборгського університету, Швеція, 16 лютого 2015.

  • Reflections on the Past – First cure with a new drug. (Редакційний матеріал в журналі Discovery's Edge, виданні клініки Мейо, з подробицями дослідів Фелдмена й Хіншоу). Вересень 2015.

  • John F. Murray, Dean E. Schraufnagel, Philip C. Hopewell. Treatment of Tuberculosis. A Historical Perspective. (Історія й перспективи лікування туберкульозу: що було до стрептоміцину, як зʼявився цей антибіотик, і характеристика нових ліків, що йдуть йому на зміну). Annals of the American Thoracic Society, 12 (12): 1749-1759, грудень 2015.

  • Портал Нобелівського комітету, сторінка про премію з фізіології та медицини за 1952 рік зі спірним формулюванням: awarded to Selman Abraham Waksman "for his discovery of streptomycin, the first antibiotic effective against tuberculosis."
76. Лікувальна педагогіка проти ДЦП. Андраш Петьо, 1945
  • Факультет Андраш Петё. Факультет Андраш Петьо. Офіційний сайт Вищого інституту імені Андраша Петьо, російська версія.

  • Conductive World. Міжнародний блог кондуктологів, серед іншого містить цінні історичні замітки.

  • Dr. habil. Forrai Judit DDS. MA., PhD., CSc. Персональна сторінка провідного кондуктолога Юдіт Форраї. Розділ Memoirs of the beginnings of conductive pedagogy and András Pető містить цілу бібліографію з історії кондуктивного навчання.

  • Аннетте Фінк. «Кондуктивная педагогика А. Петё. Развитие детей с нарушениями опорно-двигательного аппарата.». Фрагмент доступний онлайн в російському перекладі.

  • Ferencné Beck. Remembering András Pető. (Ференцне Бек. Згадуючи Андраша Петьо). 2nd International Conference for Theory and Practice in Education Teaching and Learning, с. 10. Будапешт, 29 травня 2009.

  • Perlasca. Архів Джорджо Перласка.

  • Бенгт Янгфельдт. Рауль Валленберг. (Подробиці про репресії проти єврейського населення Будапешту й захисників євреїв на с. 252-477). Москва, 2015.
77. Вірус Зіка. Джордж Дік та Александер Геддоу, 1947

  • George Dick, Stuart Kitchen, Alexander Haddow. Zika virus. I. Isolations and serological specificity. (Перша публікація про вірус Зіка). Transactions of the Royal Society of Tropical Medicine and Hygiene, 46 (5): 509-521. Вересень 1952.

  • Cyril Garnham. Alexander John Haddow, 27 December 1912 - 26 December 1978. (Біографічний нарис про Александра Геддоу, написаний його другом і учнем, паразитологом Сірілом Гарнемом, зі слів рідних і близьких). Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society, 26: 225-254. Листопад 1980.

  • Andrew J H Simpson. Obituaries: David Ian Hewitt Simpson. (Некролог Девіда Сімпсона). The British Medical Journal, 343: d6188. 27 вересня 2011.

  • Brent Swails, David McKenzie. Uganda's Zika Forest, birthplace of the Zika virus. (Репортаж CNN про історію відкриття вірусу Зіка, нинішнє положення Угандійського інституту дослідження вірусів, стан лісу Зіка). 3 лютого 2016.

  • Jon Cohen. Zika's long, strange trip into the limelight. (Історичний нарис про вірус Зіка, детально про досліди вірусологів на собі, з фотографіями Ендрю Геддоу, онука першовідкривача вірусу). Портал Science, 8 лютого 2016.

  • Jernej Mlakar et al. Zika Virus Associated with Microcephaly. (Детально досліджений випадок 25-річної пацієнтки зі Словенії, що перервала патологічну вагітність на 32-му тижні в жовтні 2015 року; уперше показаний розвиток вродженого Зіка-синдрому, що викликає мікроцефалію). The New England Journal of Medicine, 374: 951-958. 10 березня 2016.

  • Richard Froggatt. George Dick (1914-1997): Physician and virologist. (Біографічний нарис про Джорджа Діка). The Dictionary of Ulster Biography, публікація онлайн.

  • А.Ю. Попова, А.В. Топорков. «Лихорадка Зика: эпидемиология, клиника, лабораторная диагностика и меры профилактики. Практическое руководство». Волгоградський науково-дослідний протичумний інститут, 2016.

  • Alexander Haddow Zika Collection. Документи Александра Геддоу в бібліотеці Університету Глазго.

  • The History of Zika Virus. Історія вірусу Зіка на порталі Всесвітньої Організації Охорони здоровʼя: постійно оновлюється.


78. Імплантація штучного кришталика ока. Гарольд Рідлі, 1950
79. Перший нейролептик – аміназин. Анрі Лаборі та Поль Шарпантьє, 1950
79. Перший нейролептик – аміназин. Анрі Лаборі та Поль Шарпантьє, 1950
  • Jean Kunlin, Charles Jaulmes, Henri Laborit. Essais de chirurgie intracardiaque expérimentale exsangue sous hibernation artificielle. (Публікація співробітників лабораторії фізіології шпиталю Валь-де-Грас про штучну гіпотермію в кардіохірургії). Mémoires de l'Académie de Chirurgie, 79: 664-670, 1953.

  • Swazey, Judith P. Chlorpromazine in Psychiatry. A study of Therapeutic. Кембрідж (Массачусетс) – Лондон, 1977.

  • Lôo, Henri. Une révolution thérapeutique en psychiatrie: la chlorpromazine. Histoire d'une découverte en psychiatrie. 40 ans de chimiothérapie neuroleptique, с. 9-11. Париж, 1992.

  • Thuillier, Jean. Découverte de l'action neuroleptique de la chlorpromazine (4560 RP) à l'hôpital Sainte-Anne. Paris, 1952. Bulletin de l'Association des Amis du Musée et du Centre Historique Sainte-Anne. Вересень 2005.

  • Reynier, Léo Michel. Henri Laborit, mon Maître et mon Ami. (Спогади про Лаборі, зачитані на конференції памʼяті Реньє в Академії Монпельє), 10 березня 2014.
80. Апарат для черезкісткового остеосинтезу. Гавриїл Ілізаров, 1951

81. Ген, відповідальний за спадкове нейродегенеративне захворювання. Амеріко Неґретте, 1952
82. Коронарне шунтування. Володимир Деміхов, 1953
  • Владимир Демихов. Пересадка жизненно важных органов в эксперименте. Глава VI. Некоторые вопросы пластики коронарных сосудов. Москва, 1960.

  • Василий Колесов. Венечно-грудной анастомоз как способ лечения коронарной болезни сердца. «Клиническая медицина», 1966, №7.

  • Александр Азин. Владимир Демихов. Очерки жизни. Москва, 2001.

  • Глеб Соловьёв. Воспоминания кардиохирурга: люди, события, встречи. Москва, 2002.

  • Лео Бокерия, Сергей Глянцев. В своей жизни я всё старался делать для людей. (До історії клінічної трансплантації органів у Росії). «Анналы хирургии», 2005, №4.

  • Евгений Юлиш. История одного гения. «Здоровье ребёнка», 2(23), 2010.

  • Антологія історії російської хірургії. Том V. В.П. Деміхов. Обрані праці. Вступні статті – біографічний нарис Дмитра Балаликіна й замітка Ольги Деміхової «Про батька». Москва, 2011.

  • Михаил Разгулов. Записки хирурга-экспериментатора школы В.П. Демихова, 2016.
83. Вакцина від поліомієліту. Джонас Солк, 1954
  • Александр Путко. Укрощенный вирус: победа над полиомиелитом. (Брошура з популярним описом процесу виготовлення живої вакцини Себіна; акліматизація під Москвою піддослідних мавп; виробництво на кондитерській фабриці «Марат» начинених вакциною цукерок «антиполіодраже»). Москва, 1964.

  • Марина Ворошилова. Иммунология, эпидемиология и профилактика полиомиелита и сходных с ним заболеваний. (Історія вакцин Солка, Копровського, Себіна; стан теоретичних знань про віруси; порівняльна статистика захворюваності в країнах, де застосовувалися різні вакцини в 1950-х і напочатку 1960-х) Москва, 1966.

  • Спогади про Михайла Петровича Чумакова. Москва, 2 видання: 1999 і 2009.

  • Harry Marks. The 1954 Salk poliomyelitis vaccine field trial. (Історія розробки й випробувань вакцини Солка зі статистикою і хронологією). Clinical Trials 8 (2): 224-234. 8 квітня 2011.

  • Александр Деконенко, Зинаида Зверева и др. Полиомиелит: современное состояние проблемы (Клінічний опис поліомієліту з практики авторів, профілактика інфекції; рекомендації з відновного лікування; з додатком нормативних документів). Москва, 2013.

  • Albert B. Sabin Archives. Архів Альберта Себіна на порталі Університету Цінцінатті; у розділі Oral History – запис його розповідей про роботу над живою вакциною, у тому числі про радянських вірусологів; у розділі Correspondence – ділове та дружнє листування з Чумаковим.

84. Пересадка нирки. Джон Меррілл, Джозеф Мюррей і близнюки Герріки, 1954
85. Збудник трахоми. Тан Фейфань, 1958
Статті Тан Фейфаня

  • 沙眼病原研究 Ⅳ.接种鷄胚,分离病毒 Тан Фейфань, Чжан Сяолоу та інші. Вивчення збудника трахоми шляхом інокуляції й культивування. Стаття китайською мовою, містить дані про захворюваність у Китаї. Acta microbiologica sinica, №2, 1956.

  • Tang Fei-fan, Chang Hsiao-lou et al. Studies on the etiology of trachoma with special reference to isolation of the virus in chick embryo. (Найвидатніша стаття Тан Фейфаня про перший у світі вдалий досвід серійного культивування збудника трахоми). Chinese Medical Journal, 75 (6): 429-447. Червень 1957.

  • Chang Hsiao-lou et al. Experimental trachoma in human volunteers produced by cultured virus. (Остання стаття Тан Фейфаня про досліди з зараження очей добровольців культивованим у лабораторії збудником взимку 1958 року, підписана Чжаном Сяолоу). Chinese Medical Journal, 80 (3): 214-221. Березень 1960.

Матеріали про Тан Фейфаня

  • Leslie H. Collier, Stewart Duke-Elder, Barrie R. Jones. Experimental trachoma produced by cultured virus. (Британські офтальмологи повторюють досвід Тана з посиланням на нього). British Jourmal of Ophtalmology, 42: 12, 705-720. Грудень 1958.

  • Wu An-ran, Xie Shao-wen. In memory of professor Tang Fei-fan. (Перша після періоду мовчання стаття про Тан Фейфаня в китайській науковій літературі). Chinese Medical Journal, 100 (6): 512-513, 1987.

  • 江晓原 国之瑰宝汤飞凡 Цзян Хаоюань. «Скарб країни» Тан Фейфань. (Найдетальніша біографія героя китайською, в 3 частинах. Розміщена на порталі Архіву цивільної історії сервіс-центру Китайського університету Гонконгу, де для зарубіжних дослідників Китаю зібрані найважливіші матеріали з історії китайського народу), 2004.

Про історичні процеси, що зачепили Тан Фейфаня

  • Joseph Needham. Miscellaneous photographs, most taken at scientific institutions in and around Kunming 昆明市, Yunnan Province 云南省. Фотографії Тан Фейфаня та його співробітників, зроблені біохіміком і китаїстом Джозефом Нідемом у районі Куньміна в 1944 році. Цифрова бібліотека Кембриджського університету.

  • "大跃进"中"拔白旗、插红旗"运动始末. Історія кампанії «зриву білих прапорів буржуазії» на офіційному порталі Комуністичної Партії Китаю.

  • Юн Чжан. Дикі лебеді. Три дочки Китаю. Переклад російською мовою. (Спогади дочки відповідального партійного працівника про Китай часів Мао Цзедуна). Барвистий детальний опис кампанії проти «правих» див. розділ 11, с. 250-269. Санкт-Петербург, 2008.

Роботи Анатолія Альбертовича Шаткіна і про нього

  • А.А. Шаткин. Экспериментальная трахома, вызванная лабораторной культурой возбудителя. (Шаткін описує дослід на собі, проведений у травні-червні 1961 року). «Офтальмологический журнал», 3: 159-165, 1963.

  • Александра Ложечко. О сердце врача и об одном открытии. (Нарис, що зробив свого часу Шаткіна «селебріті»). «Юность», №1, 1963.

  • Марк Поповский. По следам отступающих. (Розділ про Шаткіна і боротьбу з трахомою в СРСР с. 156-203). Москва, 1963.

  • А.А. Шаткин. Трахома. Этиология и этиотропное лечение. (Монографія про трахому; вартує уваги згадане на с. 54 усне повідомлення Тан Фейфаня про експеримент на собі). Ленінград, 1965.

  • А.А. Шаткін. Розділ XXI «Трахома», том VIII «Вірусні хвороби й рикетсіози» у багатотомному посібнику з мікробіології, клініки й епідеміології інфекційних захворювань, с. 547-567. Москва, 1966.
86. Програма глобальної ліквідації натуральної віспи. ВООЗ, 1958
87. Коронарографія. Мейсон Соунс і Рене Фавалоро, 1958
88. Вірус Епштейна – Барр. Майкл Епстайн та Івонна Барр, 1963
  • D. Geraint James. A chance meeting. (Про зустріч Бьоркітта й Епштейна 22 березня 1961). QJM: An International Journal of Medicine, 102(5): 365-366. 1 травня 2009.

  • Paula McGrath. Cancer virus discovery helped by delayed flight. (Історія відкриття вірусу). BBC World Service, 6 квітня 2014.
89. Пріони як збудники інфекцій. Карлтон Ґайдушек і Ширлі Ґласс, 1967
90. «Лікарі без кордонів». Бернар Кушнер і Макс Рекам'є, 1971
91. Циклоспорин як імунодепресант. Жан-Франсуа Борель і Гартманн Штеелін, 1972
92. Повна операція зі зміни статі. Віктор Калнберз, 1972
  • B. Haeseker en J-P.A. Nicolai. De eerste geslachtsveranderende operatie van vrouw naar man in Nederland, 1959/'60. (Історія першої пластичної операції зі зміни статі, що проходила в Голландії в 1959-1960 рр.) Nederlands Tijdschrift voor Geneeskunde, 151: 548-52. 3 квітня 2007.

  • Виктор Калнберз. «Моё время». (Ця книга – не лише джерело сюжету. Вона являє велику цінність для всіх, хто любить історію медицини, оскільки автор – дуже інформована й товариська людина, схильна до колекціонування, захоплюється фото- і відеозйомкою. Він також записував на магнітофонну плівку усні розповіді деяких видатних радянських лікарів про їх найвідоміші справи, відкриття й операції). Рига, 2013.
93. Позитронно-емісійна томографія. Луїс Соколофф, Мартін Рівіч і Девід Кул, 1976
Інтервʼю й архіви Луїса Соколоффа

Про історію ПЕТ/КТ

94. Вірус гарячки Ебола. Стефан Паттін, Петер Піот і Ґвідо ван дер Ґройн, 1976
  • Ebola haemorrhagic fever in Zaire, 1976. Report of an International Commission. (Звіт міжнародної комісії ВООЗ про заїрську епідемію гарячки Ебола). Bulletin of the World Health Organization, 56 (2): 271-293. Лютий 1978.

  • Peter Piot. A virologist's tale of Africa's first encounter with Ebola. Part one. (Спогади Петера Піота, частина 1: європейська частина історії). Онлайн-публікація журналу Science, 11 серпня 2014.

  • Peter Piot. Mission in Yambuku. (Частина 2: місія в Ямбуку). Онлайн-публікація журналу Science, 13 серпня 2014.

  • What is Ebola Virus Disease? Центр з контролю і профілактики захворювань США про гарячку Ебола. На цьому порталі також розміщений фотоархів.

  • Guido van der Groen. On teh Trail of Ebola. My life as a virus hunter. Слідами Еболи. Фотоальбом учасника експедиції бельгійця Ґвідо ван дер Ґройна.
95. Збудник хвороби Лайма. Поллі Мюррей, Аллен Стір і Віллі Бурґдорфер, 1982

Спеціалізовані веб-ресурси

96. Імплантація штучного серця. Віллем Колф, Вільям Девріз і пацієнт Барні Кларк, 1982
  • Al Rossiter Jr., UPI. Artificial heart patient Barney Clark underwent successful surgery Saturday... (Повідомлення UPI про вдалий результат операції), 4 грудня 1982.

  • William C. DeVries, Jeffrey L. Anderson, Lyle D. Joyce, Fred L. Anderson, Elizabeth H. Hammond, Robert K. Jarvik, and Willem J. Kolff. Clinical Use of the Total Artificial Heart. (Стаття Девріза, Кольфа, Джарвіка і колег про клінічне застосування повністю штучного серця.). The New England Journal of Medicine, 310: 273-278. 2 лютого 1984.

  • Willem J. Kolff, M.D., Ph.D. Father of Artificial Organs. Pioneer of Biomedical Engineering. (Колф розповідає на камеру про найважливіші свої роботи; у тому числі подробиці створення штучного серця, підбору пацієнта і перші години після операції). Відеозапис Academy of Achievement, Солт-Лейк-Сіті, 15 листопада 1991 року.

  • Twila Van Leer. Doctors look back on drama of Clark heart experiment. (Стаття з місцевої газети Deseret News до 10-річчя операції), 29 листопада 1992.

  • Lois M. Collins. '82 heart implant sparked progress. (Стаття з місцевої газети «Deseret News» до 25-річчя операції), 25 листопада 2007.

  • Lawrence K. Altman. The Feud. (Історія сварки Дебейкі та Кулі через операцію 4 квітня 1969 року). The New York Times, 27 листопада 2007.
97. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Кері Мулліс, 1983
98. «Проспективний портрет» серійного вбивці для слідства. Олександр Бухановський, 1990
99. Білок p53 як «страж генома». Девід Лейн, 1992
  • Lane DP, Crawford LV. T antigen is bound to a host protein in SV40-transformed cells. «Nature», 278 (5701): 261-263. 15 березня 1979.

  • П.М. Чумаков, В.С. Йоцова, Г.П. Георгиев. Выделение плазмидного клона, содержащего последовательности мРНК для невирусного T-антигена мыши. (Повідомлення Петра Чумакова про виділення клона, специфічного для «невірусного T-антигена», як називали тоді білок p53). «Доповіді АН СРСР», 267 (5): 1272-1275. 10 листопада 1982.

  • Lane DP. Cancer. p53, guardian of the genome. Nature, 358 (6381): 15-16. 2 липня 1992.

  • Roche discovery could lead to new cancer drug class. Любомир Васcільєв про розроблений дослідниками «Рош» інгібітор Mdm2. Портал in-pharmatechnologist.com, 3 лютого 2004.

  • Микола Желєв. Nikolai Zhelev. Man of Science: Celebrating Professor Sir David Lane's 60th anniversary. Biodiscovery, 5. 1 липня 2012.

  • Kathleen Weston, Cancer Research UK London Research Institute. Blue Skies and Bench Space: Adventures in Cancer Research. (Розділ про історію фонду, де починав Лейн – найбільш детальний біографічний нарис його юних років). Лондон, 2014.

  • Sue Armstrong. Chapter 12, "Of Mice and Men". Уривок про Лейна з книги p53. The gene that cracked the cancer code. Публікація онлайн 1 квітня 2015.
100. Зробити собі кесарів розтин, врятувати дитину і вижити. Інес Рамірес, 2000
Ця бібліографія – додаток до книги:
«100 оповідань з історії медицини: Найвеличніші відкриття,
подвиги та злочини в ім'я вашого здоров'я і довголіття».

©Михайло Шифрін.
Видавництво «Альпіна Паблішер».
Київ, 2021